19:30 День паризанської Слави | |
   22 вересня пам’ятний день – День партизанської Слави. Привітно ,вкотре ,зустріла Анастасіївка шкільні автобуси. У цей сонячний день ,ми ,діти ,разом з вчителями ,ветеранами війни, жителями села згадали тих ,кому зобов’язані життям ,наших захисників. Людей ,які ціною власного життя,принесли нам перемогу і довгожданий мир ,і надію. Свято вийшло теплим ,душевним. Співали пісень, читали зворушливі вірші, згадали як все було. А було це так.Мирну працю людей перервала страшна звістка про напад гітлерівської Німеччини. Нахабно ввірвавшись в спокійне життя, посунула чорна хмара війни, щоб пролитися на землю дощем сліз, вогню горя і крові. В селі Анастасіївка-2 виникла партизанська підпільна група. Очолив її, втікши з полону, житель села студент Георгій Мороз. До складу групи ввійшли його батько Герасим, батькові брати Василь, Віктор, Сергій, Микола Олійник, Дмитро Лукашов, Сергій Ханигін. Група швидко поповнювалась, її діяльність ставала відчутнішою. Підпільники зірвали збирання врожаю 1941 року. При допомозі народних месників був пущений під підкіс поїзд з фашистськими солдатами, які їхали на фронт. В селі почали зникати німці та поліцаї. В Анастасіївку був викликаний каральний загін. Тричі прочісували ліс, але нічого не знайшли. Підпільники встановили тісний зв'язок з партизанським загоном Сєднєва, який діяв в сусідній Казанці, отримали від них приймач та радіо. Постійно випускались листівки, написані на листках учнівських зошитів з повідомленням про події на фронті. Члени групи врятували життя збитому радянському льотчикові Василю Костянтиновичу Димитрову, який став активним членом групи. В групу під виглядом лейтенанта радянських військ ввійшов зрадник, якого командир зустрів у лісі. В ніч на 5 лютого почались облави. 6 березня 1943 року після жорстоких катувань був розстріляний командир загону Георгій Мороз та його батько. Інші члени деякий час знаходились в концтаборі в селі Грейгорово, а потім вивезені в концтабір Освенцім, де і загинули в печах крематорію. Живим залишився тільки льотчик Димитров. Зворушливі слова розірвала хвилина мовчання. Юнь у вишиванках,сивочолі ветерани, люди старшого покоління ,всі присутні схилили голови ,щоб вшанувати загиблих. До пам’ятного знаку поклали квіти і зачервоніли вони ніби пролита кров за рідну землю. Новомихайлівська сільська рада разом з місцевими підприємцями приготували для всіх гостей свята приємний сюрприз. На всіх чекав смачний партизанський куліш,приготований на свіжому повітрі. Діти ділились враженнями,смакували, дивувались , чому раніш не пробували такого кулешу .Кожен присутній частинкою душі доторкнувся до історії рідного Новобужжя. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |